ЧИННІСТЬ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНУ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЩЕРИЦЯ СВІТЛАНА ІВАНІВНА
УДК 343.1

ЧИННІСТЬ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНУ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Удалова Лариса Давидівна,
доктор юридичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

Київ – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………………3
ВСТУП.………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. ДІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНУ
В ЧАСІ………………………………………………………………………....14
1.1. Поняття кримінального процесуального закону……………………….14
1.2. Пряма дія кримінального процесуального закону……………………..49
1.3. Зворотна дія кримінального процесуального закону………………….74
Висновки до розділу 1………………………………………………..............85
РОЗДІЛ 2. ДІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНУ
У ПРОСТОРІ…………………………………………………………………..89
2.1. Територіальна дія кримінального процесуального закону……...…….89
2.2. Екстериторіальна дія кримінального процесуального закону.............104
Висновки до розділу 2……………………………………………………….111
РОЗДІЛ 3. ДІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНУ
ЗА КОЛОМ ОСІБ …………………………………………………………...113
3.1. Загальні правила дії кримінального процесуального закону
за колом осіб ………………………………………………………………...113
3.2. Межі дії кримінального процесуального закону щодо осіб,
які користуються правом дипломатичної недоторканності ……………...122
3.3. Особливості застосування кримінального процесуального
закону відносно окремих категорій громадян України……………...........129
Висновки до розділу 3……………………………………………………….153
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………...................161
ДОДАТКИ……………………………………………………………………179

ВСТУП

Актуальність теми. Основою законності діяльності органів досудового розслідування, прокуратури та суду є кримінальне процесуальне законодавство України, яке згідно з ч. 2 ст. 1 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України.
Той факт, що здійснення кримінального судочинства регулюється лише законами, а не відомчими нормативними актами, свідчить про особливе значення, що надається принципу законності в цій сфері державної діяльності, й обумовлений тим, що в кримінальному судочинстві діями та рішеннями державних органів і посадових осіб можуть бути обмежені конституційні права та свободи людини і громадянина. Очевидно, що підстави та межі такого обмеження можуть регулюватися лише законом.
Усі нормативні акти мають певні часові, територіальні (просторові) межі свого існування і дії, а також поширюються на певне коло суб’єктів. Не є винятком і кримінальний процесуальний закон.
Сьогодні Україна все ще перебуває в умовах реформування кримінальної юстиції, дії нового КПК України. Безперечно, що оновлене законодавство має відповідати основним принципам правової держави та громадянського суспільства, бути спрямованим на утвердження та забезпечення прав і свобод людини.
Як відомо, кримінальний процес ґрунтується на системі таких принципів як законність, змагальність, рівність громадян перед законом і судом та ін. Однак безпосередня реалізація вказаних принципів можлива через належне функціонування відповідних правових інститутів. Одним з них виступає інститут імунітетів, головним призначенням якого є встановлення додаткових гарантій охорони та захисту прав і законних інтересів окремих категорій осіб.
Сьогодні різними видами виключних прав (імунітетами) користується значна частина українських та іноземних громадян. Існує певне коло правових норм різних галузей права, які впливають на процес досудового та судового кримінального провадження відносно окремих категорій громадян. Чинний КПК України не містить будь-якого системного викладення таких особливостей, що, безперечно, створює практичні труднощі під час вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності осіб з особливим правовим статусом.
Принцип рівності громадян перед законом і судом, як і правові імунітети та привілеї, недоторканність неодноразово ставали предметом наукового дослідження, однак донині не досягнуто єдності поглядів щодо змісту, форм і соціального призначення таких виключень з вказаного конституційного принципу.
Проблема дії кримінального процесуального закону в часі має низку аспектів: набрання законом чинності та його вступ у дію; зворотна дія закону; втрата ним юридичної сили, що сьогодні зумовлюють окремі проблемні питання у правозастосуванні.
Можливо, на момент прийняття та дії за радянських часів Кримінального-процесуального кодексу (1960 р.) цієї проблеми не існувало, оскільки, як зазначається в літературі того періоду, у результаті стабільності радянського законодавства не відбувалося будь-яких значних змін правових норм, і нормативний акт, що діяв на момент виникнення конкретних обставин, зазвичай не змінювався на час їх розгляду та прийняття щодо них рішення. Крім того, питання дії закону в часі, просторі та за колом осіб досить часто розглядались у теорії кримінального права. Очевидно, саме цим зумовлено досить лаконічне формулювання, що було закріплене законодавцем у ч. 2 ст. 3 Кримінального-процесуального кодексу України (1960 р.), відповідно до якого при провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний закон, який діє, відповідно, під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Згідно з новим КПК України (2012 р.), формулювання про дію кримінального процесуального закону в часі майже не змінилося. Відповідно до ст. 5 КПК України, процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення. Допустимість доказів визначається положеннями КПК України, які були чинними на момент їх отримання.
Це формулювання, а також мінімалізм нормативного врегулювання питання дії кримінального процесуального закону в часі викликають низку питань як теоретичного, так і практичного характеру, відповіді на які в тексті цього закону віднайти неможливо.
Сфера дії кримінального процесуального закону, його юрисдикція визначається законом з урахуванням норм міжнародного права. Як відомо, загальне правило полягає в тому, що держава здійснює повну юрисдикцію в межах своєї території та обмежену – у межах виключної економічної зони моря та континентального шельфу, а також відносно своїх громадян за кордоном.
У кримінально-процесуальній науці інтерес до проблем, які пов’язані з дією кримінального процесуального закону, існує давно. Окремі аспекти цієї теми розглядались у працях відомих юристів кінця XIX – початку XX ст. (Л. Є. Владимирова, М. С. Духовського, І. Я. Фойницького та ін.), радянського часу (В. П. Божьєва, В. Г. Даєва, Л. М. Карнєєвої, Л. Д. Кокорева, П. А. Лупинської, Р. Д. Рахунова, В. М. Савицького, М. С. Строговича та ін.). На теренах сучасної України ці питання не втрачають своєї актуальності. Аналізу окремих питань присвячено роботи С. С. Аскерова, І. В. Бабій, С. М. Вихриста, С. Г. Волкотруба, В. І. Галагана, Ю. М. Грошевого, А. Я. Дубинського, О. В. Капліної, Н. С. Карпова, В. П. Корж, Є. Д. Лук’янчикова, В. Т. Маляренка, В. І. Мариніва, М. М. Михеєнка, В. Т. Нора, М. А. Погорецького, В. О. Попелюшко, С. В. Слінько, С. М. Стахівського, П. В. Цимбала, Л. Д. Удалової, О. Г. Шило, М. Є. Шумило, О. Г. Яновської та ін.
Однак розгляд окремих аспектів дії кримінального процесуального закону України у просторі, часі та за колом осіб не виключає необхідності комплексного дослідження цих проблем з урахуванням положень нового КПК.
Відсутність монографічних і методичних робіт з розглядуваного питання у вітчизняній кримінально-процесуальній науці, а також певні недоліки кримінально-процесуальної регламентації відповідних правових питань, і як наслідок цього – непоодинокі випадки порушення конституційних прав особи, визначають актуальність теми дисертаційного дослідження, що й зумовило її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на положеннях: Концепції реформування кримінальної юстиції України (Указ Президента України від 08.04.2008 р. № 311/2008); Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1911-р); Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр. (наказ МВС України від 29.07.2010 р. № 347); Плану заходів Міністерства внутрішніх справ, спрямованих на реалізацію норм Кримінального процесуального кодексу України (наказ МВС України від 8 серпня 2012 р. № 685) та планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011–2013 рр. Тему дисертації затверджено Вченою радою Національної академії внутрішніх справ 25 січня 2011 р., уточнено – 3 січня 2013 р.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є дослідження теоретичних положень, законодавства та проблем правозастосування у сфері дії кримінального процесуального закону у просторі, часі та за колом осіб, формування на цій основі пропозицій, спрямованих на удосконалення теоретичної моделі дії закону у кримінальному процесі та її практичної реалізації в діяльності органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Для досягнення зазначеної мети передбачається вирішення таких задач:
– з’ясувати поняття кримінального процесуального закону;
– визначити порядок прямої дії кримінального процесуального закону;
– з’ясувати правомірність надання кримінальному процесуальному закону зворотної дії в часі;
– дослідити територіальну та екстериторіальну дію кримінального процесуального закону;
– визначити загальні правила дії кримінального процесуального закону за колом осіб;
– дослідити межі дії кримінального процесуального закону щодо осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності;
– визначити особливості застосування кримінального процесуального закону відносно окремих категорій громадян України;
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства з розглядуваних у дослідженні питань.
Об’єкт дослідження – кримінально-процесуальні відносини, що виникають, розвиваються і припиняються під час дії кримінального процесуального закону у просторі, часі та за колом осіб.
Предмет дослідження – чинність кримінального процесуального закону.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення діалектики про співвідношення загального, окремого та особливого, про взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів. Для досягнення поставленої мети, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, у роботі використано загальнонаукові і спеціальні методи. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання та історичний метод дали змогу розглянути всі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємообумовленість, дослідити правову природу й ознаки судового дозволу на провадження процесуальних дій, історичні етапи його зародження та розвитку (підрозділ 1.1). Метод системного аналізу, а також системно-структурний та формально-логічний методи дали можливість з’ясувати сутність розглядуваних явищ й об’єктів, їх класифікацію, визначити загальні правила та особливості дії кримінального процесуального закону в часі, просторі, за колом осіб (підрозділи 1.2–3.2). За допомогою формально-юридичного методу досліджено правові норми Конституції України, КПК 1960 року та КПК 2012 року, КК України, інших законів України, міжнародних актів і договорів, з’ясовано зміст та значення використаних у них понять і термінів, обґрунтовано висновки і пропозиції щодо їх зміни та доповнення (підрозділи 1.1–3.2). Метод порівняльного правознавства покладено в основу аналізу та співставлення національного й іноземного кримінально-процесуального законодавства в частині розглядуваних питань (підрозділи 1.2, 2.1–3.2). Структурно-функціональний метод сприяв аналізу повноважень відповідних державних органів і посадових осіб (підрозділи 2.1–3.2). За допомогою соціологічного методу (анкетування) з’ясовано позиції і думки юристів практиків щодо сучасного стану правового регулювання та проблемних питань правозастосування у сфері дії кримінального процесуального закону в часі, просторі, за колом осіб, а статистичний метод дав змогу узагальнити їх поряд з результатами вивчення матеріалів кримінальних справ (проваджень).
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять дані, отримані в результаті вивчення 104 кримінальних справ, що перебували у провадженні судів м. Києва і Київської області протягом 2009–2012 років; аналітичні і статистичні матеріали Верховного Суду України; дані опитування 182 слідчих органів внутрішніх справ, адвокатів, прокурорів і суддів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що ця робота є одним із перших в Україні монографічним дослідженням теоретичних і практичних питань дії кримінального процесуального закону в часі, просторі, за колом осіб. На захист виносяться положення, що теоретично сформульовані й обґрунтовані в роботі та містять такі елементи наукової новизни:
вперше:
– сформульовано авторське визначення поняття кримінального процесуального закону, під яким пропонується розуміти сукупність нормативно-правових актів, що мають юридичну силу закону, містять у собі кримінальні процесуальні норми і регулюють суспільні відносини у сфері здійснення кримінального провадження, тобто досудового розслідування і судового провадження, процесуальних дій у зв’язку з учиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;
– наведено аргументи на користь того, що в КПК України слід передбачити норму, згідно з якою кримінальний процесуальний закон, що скасовує права учасників кримінального провадження, або зменшує їх фактичний обсяг чи обмежує їх використання додатковими умовами, не має зворотної дії, тобто не поширюється на провадження, розпочате до видання такого закону;
– доведено, що в КПК України слід передбачити норму, згідно з якою кримінальний процесуальний закон, що встановлює додаткові права учасників кримінального провадження, або збільшує їх фактичний обсяг і гарантії їх реалізації, чи скасовує додаткові умови їх використання, або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію, тобто поширюється на провадження, розпочате до видання такого закону;
– аргументовано тезу про те, що назву ст. 4 КПК України слід викласти в такій редакції: «Дія кримінального процесуального закону в просторі», а її зміст доповнити частиною четвертою такого змісту: «Кримінальне правопорушення вважається вчиненим на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, а також на території іншої держави в разі, якщо кримінальне правопорушення завершилося на конкретизованій частині простору, що становить таку територію, незалежно від місця підготовки чи настання суспільно небезпечних наслідків такого діяння»;
– запропоновано ч. 2 ст. 1 КПК України викласти в авторській редакції: «Кримінально-процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу, інших законів України та відповідних рішень Конституційного Суду України»;
удосконалено:
– систему імунітетів у кримінальному судочинстві, до якої належать: 1) імунітет посадових осіб; 2) професійний імунітет; 3) міжнародно-правовий імунітет; 4) свідоцький імунітет;
– визначення поняття місця вчинення кримінального правопорушення (злочину) як конкретизованої частини простору, в якій завершилося суспільно небезпечне діяння, із вчиненням якого кримінальний закон пов’язує наявність певного складу кримінального правопорушення (злочину), незалежно від місця підготовки чи настання суспільно небезпечних наслідків такого діяння;
дістало подальший розвиток:
– висновок про те, що особливий порядок кримінального провадження відносно окремих категорій осіб утворюють: 1) особливості здійснення повідомлення про підозру; 2) особливий порядок затримання й обрання запобіжного заходу; 3) необхідність інформування державних та інших органів чи службових осіб про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку, перелік завдань, що виконуються в процесі проведення таких слідчих дій;
– обов’язкові умови застосування кримінального процесуального закону за аналогією, зокрема, застосування кримінального процесуального закону за аналогією є недопустимим у разі, якщо цим порушується будь-яка із загальних засад кримінального провадження;
– наукові уявлення про зворотну дію закону і, зокрема, кримінального процесуального в часі. Зокрема, принцип верховенства права зобов’язує надати зворотну дію і тому закону, який розширює права учасників правовідносин, передбачає додаткові гарантії їх реалізації, скасовує обов’язки та правообмеження.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані у:
– правозастосовній діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного КПК України, а також під час прийняття відомчих нормативних актів з відповідних процесуальних питань (акт впровадження Білоцерківської міської ради від 28 січня 2013 р.);
– практичній діяльності органів досудового слідства (акт впровадження ГСУ МВС України від 18 грудня 2012 р.);
– навчальному процесі – при написанні окремих розділів (глав) підручників і навчальних посібників з курсу «Кримінальний процес», при підготовці лекцій і проведенні занять за відповідними темами (акти впровадження: Національної академії внутрішніх справ від 27 грудня 2012 р.; Донецького юридичного інституту МВС України від 11 червня 2012 р.; Університету сучасних знань від 28 січня 2013 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднено на засіданнях кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ, а також на науково-практичних конференціях «Актуальні проблеми державотворення» (м. Київ, 28 червня 2011 р.); «Національна і міжнародна безпека в сучасних трансформаційних процесах» (м. Київ, 29 грудня 2011 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження, що сформульовані в дисертації, відображено в семи наукових публікаціях, серед яких п’ять статей – у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, а також дві – тези доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу сформулювати такі висновки:
1. Кримінальний процесуальний закон – це сукупність нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону, містять у собі кримінальні процесуальні норми і регулюють суспільні відносини у сфері здійснення кримінального провадження, тобто досудового розслідування і судового провадження, процесуальних дій у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
2. Джерела кримінального процесуального права мають такі ознаки:
1) вони завжди містять норми процесуального характеру;
2) сфера впливу конкретних норм – кримінальне судочинство;
3) містять норми, що врегульовують правовідносини, в яких однією із сторін завжди є держава.
3. Система джерел кримінального процесуального права України, тобто форм закріплення норм кримінального процесуального закону, має бути представлена таким чином:
1) Конституція України;
2) міжнародні угоди і договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
3) КПК України;
4) інші закони України;
5) рішення Конституційного Суду України.
4. Застосування кримінального процесуального закону за аналогією передбачає обов’язкове дотримання таких умов:
а) передбачений кримінальним процесуальним законом випадок має бути однорідним з тим, до якого закон застосовується за аналогією;
б) застосування кримінального процесуального закону за аналогією в жодному разі не повинно призвести до обмеження процесуальних прав осіб, які беруть участь у процесі, або ж покладення на них не передбачених законом обов’язків;
в) застосування кримінального процесуального закону за аналогією не повинно допускати вчинення органами досудового розслідування, прокурором і судом дій, що виходять за межі їх компетенції;
г) застосування кримінального процесуального закону за аналогією є недопустимим у разі, якщо цим порушується будь-яка із загальних засад кримінального провадження.
5. Серед необхідних напрямів загальнотеоретичних досліджень у сфері дії закону в часі можна виділити такі:
– подальше уточнення та уніфікація знань про способи дії закону (правових норм) у часі;
– розмежування способів дії закону (правових норм) у часі та загальноправового принципу «закон зворотної дії не має»;
– вироблення на основі зазначеного принципу та відповідно до впливу способів дії закону (правових норм) у часі на правове становище суб’єктів правовідносин принципів застосування способів дії закону (правових норм) у часі.
6. Надання законові, у тому числі кримінальному процесуальному, зворотної дії в часі слід визнати таким, що не суперечить Конституції України, а відповідає їй, зокрема, конституційному загальноправовому принципу верховенства права, у випадках, коли цей закон скасовує або пом’якшує відповідальність у широкому значенні (йдеться не лише про кримінальну відповідальність). Принцип верховенства права зобов’язує надати зворотну дію і тому закону, який розширює права учасників правовідносин, передбачає додаткові гарантії їх реалізації, скасовує обов’язки та правообмеження.
7. Дія кримінального процесуального закону у просторі – це поширення його впливу на всю територію України, а у випадках, визначених законом, – за межі України.
8. За загальним правилом кримінальний процесуальний закон України діє на усій території України та об’єктах, які прирівняні до неї за правовим статусом, у тому числі з урахуванням норм міжнародного права.
9. Екстериторіальність за своїм змістом означає непоширення на ті чи інші спеціальні території держави законів цієї держави. Слід розрізняти такі види екстериторіальності (територіального імунітету): 1. Екстериторіальність (імунітет) дипломатичного представництва іноземної держави. 2. Екстериторіальність військових частин, літаків та кораблів, що перебувають на території іноземної держави за спеціальним дозволом.
10. Дія кримінального процесуального закону України у просторі здійснюється за такими правилами. Кримінальний процесуальний закон України діє на усій території України та об’єктах, що прирівняні до неї за правовим статусом, а також – з урахуванням норм міжнародного права – на території дислокації українських військових баз, дипломатичних і консульських установ України на території інших країн. Виключенням є ділянки території України, що зайняті дипломатичними та консульськими установами іноземних держав і захищені відповідними імунітетами.
11. Місце вчинення кримінального правопорушення (злочину) – це конкретизована частина простору, в якій завершилося суспільно небезпечне діяння, із вчиненням якого кримінальний закон пов’язує наявність певного складу кримінального правопорушення (злочину), незалежно від місця підготовки чи настання суспільно небезпечних наслідків такого діяння. Необхідно розрізняти місце вчинення злочину як невід’ємну властивість кожного реально вчиненого злочину і місце вчинення злочину як ознаку складу злочину.
12. Дія закону за колом осіб – це його поширення на певні кола осіб залежно від обсягу й особливостей їх правового статусу.
13. Посадове становище деяких категорій осіб може обумовлювати наявність імунітетів у кримінальному судочинстві, тобто особливих умов порядку здійснення досудового розслідування, притягнення до кримінальної відповідальності і провадження загалом, що включають необхідність одержання спеціального дозволу на проведення відносно цих осіб усіх або деяких процесуальних дій.
14. Правовий імунітет не можна пов’язувати тільки з певним колом осіб, що обіймають ті чи інші посади. Це більш широке поняття, що охоплює собою юридичні засоби, сприяючі здійсненню не тільки міжнародних і державних, а і суспільних функцій.
15. Наявність і дія привілеїв й імунітету для окремих категорій суб’єктів не суперечить загальновизнаним міжнародним і конституційним принципам рівноправ’я і недопущення дискримінації. Водночас кожен такий виняток із загальних правил має бути обґрунтованим і розумним, регулюватися належним правовим актом. Встановлення правового імунітету при притягненні до відповідальності можливе, насамперед, міжнародними правовими актами і Конституцією України.
16. Видами імунітетів у кримінальному судочинстві є:
1) імунітет посадових осіб;
2) професійний імунітет;
3) міжнародно-правовий імунітет;
4) свідоцький імунітет.
17. Особливий порядок кримінального провадження відносно окремих категорій осіб, визначених у цій главі, утворюють: 1) особливості здійснення повідомлення про підозру; 2) особливий порядок затримання і обрання запобіжного заходу; 3) необхідність інформування державних та інших органів чи службових осіб про застосування запобіжного заходу, ухвалення вироку.
18. Запровадження окремого нормативного врегулювання особливостей кримінального провадження відносно цих осіб, закріплена у новому КПК України, є прогресивною. Водночас неконкретність окремих норм КПК у цьому контексті ставить питання про необхідність їх доопрацювання.
19. Відповідно до теоретичних положень і висновків, пропонуються та обґрунтовуються такі зміни в тексті КПК України:
ч. 2 ст. 1 КПК має бути викладено в такій редакції: «Кримінально-процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу, інших законів України та відповідних рішень Конституційного Суду України»;
ст. 5 КПК може бути викладено в такій редакції:
«Стаття 5. Дія кримінального процесуального закону в часі
1. Кримінальне провадження здійснюється відповідно до кримінального процесуального закону, який набрав чинності і діє на момент здійснення процесуальної дії, прийняття і виконання процесуального рішення.
2. Кримінальний процесуальний закон, який скасовує права учасників кримінального провадження, або зменшує їх фактичний обсяг чи обмежує їх використання додатковими умовами, зворотної дії не має, тобто не поширюється на провадження, розпочате до видання такого закону.
3. Кримінальний процесуальний закон, який встановлює додаткові права учасників кримінального провадження, або збільшує їх фактичний обсяг і гарантії їх реалізації, чи скасовує додаткові умови їх використання, або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію, тобто поширюється на провадження, розпочате до видання такого закону.
4. Допустимість доказів визначається за законом, який діяв на момент їх отримання».
Назву ст. 4 слід викласти в такій редакції: «Дія кримінального процесуального закону в просторі», а її зміст доповнити частиною четвертою такого змісту: «Кримінальне правопорушення вважається вчиненим на території дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном, на повітряному, морському чи річковому судні, а також на території іншої держави в разі, якщо кримінальне правопорушення завершилось на конкретизованій частині простору, що становить таку територію, незалежно від місця підготовки чи настання суспільно небезпечних наслідків такого діяння». Відповідно, частину четверту цієї статті слід вважати частиною п’ятою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Курс советского уголовного процесса. Общая часть / под ред. А. Д. Бойкова, И. И. Карпеца. – М. : Юрид. лит., 1989.
2. Уголовный процесс : [учеб.] / под ред. П. А. Лупинской. – М. : Юристъ, 1995. – 544 с.
3. Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности / Строгович М. С., Алексеева Л. Б., Ларин А. М. – М. : Наука, 1979. – 230 с.
4. Уголовный процесс РСФСР / под общ. ред. В. Е. Чугунова, Л. Д. Кокорева. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1968. – 300 с.
5. Уголовный процесс / отв. ред. Н. С. Алексеев, В. З. Лукашевич, П. С. Элькинд. – М. : Юрид. лит., 1972. – 240 с.
6. Советский уголовный процесс / под ред. Н. В. Тыричева. – М. : ВЮЗИ, 1985.
7. Советский уголовный процесс / под ред. М. И. Бажанова, Ю. М. Грошевого. – К. : Вища шк., 1983. – 439 с.
8. Ларин А. М. Уголовный процесс: структура права и структура законодательства / Ларин А. М. – М. : Наука, 1985. – 160 с.
9. Уголовно-процессуальное право Российской Федерации : учеб. / отв. ред. П. А. Лупинская. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юристъ, 2001. – 248 с.
10. Луць Л. А. Загальна теорія держави та права / Луць Л. А. – К. : Атіка, 2007. – 412 с.
11. Чорненька О. В. Джерела кримінально-процесуального права України / О. В. Чорненька // Вісник. – Запоріжжя, 2005. – № 1. –
С. 195–199.
12. Олизько В. В. Міжнародні договори, як джерело кримінального процесу / В. В. Олизько // II Всеукраїнські наукові читання з кримінальної юстиції пам’яті професора В. П. Колмакова. – О., 2011. – С. 337–340.
13. Нор Н. Судова правотворчість і практика в механізмі кримінально-процесуального регулювання / Н. Нор // Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку : міжнар. наук.-практ. конф. – О., 2008. – С. 369–374.
14. Кузнєцов В. В. Значення постанов Пленуму Верховного Суду України для судово-слідчої практики: проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення / В. В. Кузнєцов // Науковий вісник. – Д., 2004. – № 4 (18). – С. 301–305.
15. Нор Н. В. Характер роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у його постановах, та їх вплив на формування судової практики при розгляді і вирішенні кримінальних справ / Н. В. Нор // Актуальні питання реформування правової системи України. – Луцьк, 2007. – Т. 2. – С. 301–305.
16. Неледва Н. В. Вплив судової практики щодо реалізації норм у кримінальному процесі України / Н. В. Неледва // Актуальні проблеми держави і права. – О., 2007. – Вип. 32. – С. 278–283.
17. Капліна О. В. Правотворча роль судової практики в кримінальному судочинстві / О. В. Капліна // Проблеми законності. – Х., 2009. – Вип. 100. – С. 346–354.
18. Босуновська І. Г. Розвиток наукових поглядів на визнання судового прецеденту (судової практики) як джерела права в Україні / І. Г. Босуновська // Часопис Київського університетуту права. – 2012. – № 1. – С. 55–60.
19. Дроздов О. М. Джерела кримінально-процесуального права України : моногр. / О. М. Дроздов. – Х. : Видавець ФОП Вапнярчук Н. М., 2008. – 208 с.
20. Удалова Л. Д. Досудове провадження у кримінальних справах щодо окремих службових осіб, які обіймають особливо відповідальне становище : моногр. / Л. Д. Удалова, І. В. Бабій. – К. : КНТ, 2010. – 192 с.
21. Кухнюк Д. В. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права України / Д. В. Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 10. – С. 36–40.
22. Шацька Б. Судовий прецедент в Україні: тенденції новітньої практики / Б. Шацька // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 1. – С. 18–21.
23. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листоп. 1996 р. № 9 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах / [упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Л. Д. Удалова]. – К. : ПАЛИВОДА А.В., 2011. – С. 136–142.
24. Про регламент Верховної Ради України : Закон України від 10 лют. 2010 р. // Голос України. – 2010. – № 28.
25. Фаткуллин Ф. Н. Советский уголовно-процессуальный закон / Ф. Н. Фаткуллин // Советский уголовный процесс. – М., 1980. – 308 с.
26. Коріняк О. М. Щодо сучасного розуміння джерел кримінально-процесуального права / О. М. Коріняк // Часопис Академії адвокатури України. – 2010. – № 8.
27. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : навч. посіб. / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
28. Кухнюк Д. В. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність / Кухнюк Д. В. – К., 2008. – 19 с.
29. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. професорів В. Г. Гончаренка,
В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.
30. Медушевский А. Н. Сравнительное конституционное право и политические институты / Медушевский А. Н. – М. : Гос. ун-т Высш. шк. экономики, 2002. – 511 с.
31. Шевчук С. Основи конституційної юриспруденції / С. Шевчук. – Харьков: Консум, 2002. – 292 с.
32. Тацій В. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні / В.Тацій, Ю.Тодика // Право України. – 2001. – № 6. – С. 3-8.
33. Ершов В. Прямое применение Конституции РФ. От решения Пленума верховного Суда РФ до постановления Конституционного Суда РФ / В. Ершов // Российская юстиция. – 1998. – № 10. – С. 2–8.
34. Дроздов О. Конституція України як джерело кримінально-процесуального права України / О. Дроздов // Юридичний журнал. – 2007. – № 7.
35. Конституція України – Основний Закон держави і суспільства : навч. посіб. – Х. : Факт, 2001. – 230 с.
36. Про міжнародні договори України : Закон України від 29 черв. 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
37. Узунова О. В. Значення міжнародно-правових актів як джерел права для кримінально-процесуального законодавства України /
О. В. Узунова // Вісник Запорізького національного університету. – 2009. – № 2. – С. 181–188.
38. Капліна О. В. Традиційний та новий погляд на шляхи подолання колізій норм кримінально-процесуального права / О. В. Капліна // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 1 (48).
39. Кабрияк Р. Кодификации / пер. с фр. Л. В. Головко. – М. : Статут, 2007. – 476 с.
40. Бриксов В. В. О юридической силе кодифицированных федеральных законов / В. В. Бриксов // Журнал российского права. – 2003. – № 8. – С. 82–92.
41. Поленина С. В. Взаимодействие системы права и системы законода¬тельства в современной России / С. В. Поленина // Государство и право. – 1999. – № 9. – С. 5–12.
42. Авдеенкова М. П. Кодификация законодательства России: проблемы и перспективы / М. П. Авдеенкова // Ежегодник истории права и правоведения. – 2002. – Вып. 3. – С. 83–94.
43. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / Алексеев С. С. – М., 1982. – . –
Т. 2. – 1982. – 330 с.
44. Рабінович П. Правотлумачення і герменевтика (за матеріалами практики Конституційного Суду України) / П. Рабінович // Вісник Академії правових наук України : зб. наук. праць. – Х., 2006. – № 4 (47). – С. 13–22.
45. Грошевий Ю. М. Роль суду і прокуратури в забезпеченні конституційних прав і свобод громадян, законності та правопорядку / Ю. М. Грошевий // Конституційно-правові засади становлення української державності / за ред. В. Я. Тація, Ю. М. Тодики. – Х. : Право, 2003. – 326 с.
46. Тихий В. Повноваження Конституційного Суду України та правова природа його рішень / В. Тихий // Вісник Академії правових наук України: Збірник наукових праць. – Х., 2006. – № 4 (47). – С. 55–65.
47. Скомороха В. Є. Конституційна юрисдикція в Україні: проблеми теорії, методології і практики / Скомороха В. Є. – К. : МП Леся, 2007. – 715 с.
48. Коментарі Міжнародного інституту порівняльного аналізу до проекту Закону «Про нормативні правові акти України» [Електронний ресурс]. – Міжнародний інститут порівняльного аналізу. Режим доступу :
http://www.icai.narod.ru/analitic/aza/an_norm_akt.html.
49. Заєць А. Г. Тлумачення норм права: поняття та значення // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 25. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. –
С. 47–52.
50. Рабінович П. Правотлумачення і герменевтика (за матеріалами практики Конституційного Суду України) / П. Рабінович // Вісник Академії правових наук України : зб. наук. праць. – Х., 2006. – № 4 (47). – С. 13–22.
51. Марченко М. Н. Источники права: понятие, содержание, система соотношения с формой права / М. Н. Марченко // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2002. – № 5. – С. 11–12.
52. Дроздов О. М. До проблеми визначення множинності джерел кримінально-процесуального права України / О. М. Дроздов // Юридичний журнал. – 2007. – № 6.
53. Юридичний словник / за ред. Б. М. Бабія, В. М. Корецького, В. В. Цвєткова. – К. : Акад. наук УРСР, 1974. – 844 с.
54. Колотова О. В. Реалізація принципу верховенства права при застосуванні аналогії закону і аналогії права / О. В. Колотова // П’яті юридичні читання «Проблеми верховенства права: теорія і практика». – К., 2009. – С. 119–121.
55. Очерк развития науки советского уголовного процессе / Алексеев Н. С., Даев В. Г., Кокорев Л. Д. – Воронеж : Изд-во Воронеж.
ун-та, 1980. – 251с.
56. Удалова Л. Д. Кримінальний процес України: загальна частина : конспект лекцій для слухачів НАВС / Удалова Л. Д. – К. : НАВС України, 2001. – 100 с.
57. Рожнова В. В. Застосування аналогії у кримінальному процесі / В. В. Рожнова // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 2005. – Вип. 30. – С. 55–60.
58. Авдюков М. Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве / Авдюков М. Г. – М. : Изд-во МГУ, 1970. – 87 с.
59. Тилле А. А. Время, пространство, закон / Тилле А. А. – М. : Юрид. лит., 1965. – 203 с.
60. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Беєлер проти Італії» від 5 січ. 2000 р. Комюніке Секретаря Суду // Практика Європейського суду з прав людини: рішення, коментарі. № 1/2000. – К. : Укр. центр правничих студій, 2000. – С. 68–72.
61. Шуліма А. Способи дії правової норми в часі /А. Шуліма // Наук. записки Інституту законодавства Верховної Ради. – 2011. – № 2. – С. 69–76.
62. Рішення Конституційного Суду України від 5 квіт. 2001 р.
№ 3-рп/2001 (справа про податки). Окрема думка судді Конституційного Суду України Козюбри М. І. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 43. – Ст. 1933.
63. Рішення Конституційного Суду України від 27 трав. 2008 р. № 11-рп/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 40. – Ст. 1328.
64. Пиголкин А. С. Время, пространство, закон. Действие советского закона во времени и пространстве / А. С. Пиголкин,
А. А. Тилле. – М. : Юрид. лит., 1965. – 203 с.
65. Бахрах Д. Н. Действие норм права во времени: Теория, законодательство, судебная практика / Бахрах Д. Н. – М. : Норма, 2004. – 224 с.
66. Пушняк О. В. Право і час : моногр. / Пушняк О. В. – Х. : ФІНН, 2009. – 175 с.
67. Оборотов І. Г. Темпоральні грані права : моногр. /
Оборотов І. Г. – Миколаїв : ТОВ «Фірма «Іліон», 2009. – 230 с.
68. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К. : Укр. енцикл., 1999. – . –
Т. 2 : Д – Й. – 1999. – 744 с.
69. Постанова Вищого господарського суду України від 25 берез. 2008 р. № 9/409-07 [Електронний ресурс] – Режим доступу :
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1668798.
70. Рішення Конституційного Суду України від 25 груд. 2003 р. № 22-рп/2003 (справа щодо строків перебування на посту Президента України). Окрема думка судді Конституційного Суду України
Савенка М. Д. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ч. 1. – Ст. 2830.
71. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / Алексеев С. С. – М. : Юрид. лит., 1982. – . –
Т.2. – 1982. – 360 с.
72. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / под общ. ред.
В. И. Даниленко / пер. с фр. – М. : Издательский дом NOTA BENE. – 2000. – 576 с.
73. Пушняк О. В. Ультраактивна дія в часі нормативно-правових актів / О. В. Пушняк // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. праць. – Х. : Право, 2005. – Вип. 9. – С. 152–160.
74. Дюрягин И. Я. Применение норм советского права. Теоретические вопросы / Дюрягин И. Я. – Свердловск, 1973. – 247 с.
75. Проект Закону про нормативно-правові акти від 30 листоп. 2010, реєстр. № 7409 від 1 груд. 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_2?pf3516=7409&skl=7.
76. Ющик О. І. Теоретичні основи законодавчого процесу /
Ющик О. І. – К. : Парламент. вид-во, 2004. – 110 с.
77. Мірошніченко А. М. Чи потрібний Закон України «Про нормативно-правові акти»? / А. М. Мірошніченко, Ю. Ю. Попов // Форум права. – 2009. – № 1. – С. 362–372.
78. Рішення Конституційного Суду України від 10 верес. 2009 р. (справа № 20-рп/2009).
79. Рішення Конституційного Суду України від 7 лип. 2009 р. (справа № 17-рп/2009) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.ccu.gov.ua.
80. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. – К. : ТОВ Юрид. думка, 2007. – 400 с.
81. Теплюк М. Уведення закону України в дію: проблема правового регулювання [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.viche.info/journal/1322.
82. Іванський А. Й. Фінансово-правова відповідальність: теоретичний аналіз : моногр. / А. Й. Іванський. – О. : Юрид. л-ра, 2008. – 504 с.
83. Конституція України: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина : навч. посіб. / авт.-уклад.
М. І. Хавронюк. – [2-ге вид. переробл. і допов.]. – К. : Вид-во А.С.К., 2003. – 384 с.
84. Варламова Н. Принцип правовой определенности в практике Европейского Суда по правам человека / Н. Варламова // Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – 2002. –
№ 4 (41). – С. 92–95.
85. Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика) : моногр. / Погребняк С. П. – Х. : Право, 2009. – 240 с.
86. Хорольський Р. Застосування закону з нечітким змістом (досвід США та європейських судів і можливість його застосування в Україні) / Р. Хорольський // Український правничий часопис. – 2004. – Вип. 6 (11). – С. 42–47.
87. Будько З. М. Момент набрання чинності та введення в дію нормативно-правового акта в контексті забезпечення реалізації права на знання особою своїх прав та обов’язків / З. М. Будько // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2011. – № 2. – С. 10–16.
88. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності : Указ Президента України від 10 черв. 1997 р. № 503 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 24. – С. 11.
89. Щериця С. І. Дія кримінального процесуального закону в часі / С. І. Щериця // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 10. – С. 125–127.
90. Інформаційний лист ВССУ від 20 листоп. 2012 р.
№ 1707/0/4-12.
91. Алексеев С. С. Проблемы теории права: курс лекций : в 2 т. / Алексеев С. С. – Свердловск : Свердловск. юрид. ин-т, 1973. – . –
Т. 2 : 1973. – 402 c.
92. Рішення Конституційного Суду України у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лют. 1999 р. № 1-рп/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 7.
93. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» (заява № 48553/99) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 44. – Ст. 2344.
94. Погребняк С. П. Колізії у законодавстві України та шляхи їх переборення : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Погребняк Станіслав Петрович. – Х., 2001. – 201 с.
95. Оніщук М. В. Гносеологія колізій в законодавстві України: причини та шляхи подолання / М. В. Оніщук // Колізії у законодавстві України: проблеми теорії і практики / за ред. Ю. Шемшученка. – К. : Генеза, 1996. – С. 11–14.
96. Дроздов О. Кримінально-процесуальний механізм зворотної дії кримінального закону в часі / О. Дроздов, В. Гутник // Юридичний вісник. – 2006. – № 40 [Електронний ресурс]. Режим доступу :
http://www.licasoft.com.ua/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=310062&menu=439528.
97. Guide pour l'elaboration des texts legislatifs et reglementaires: Ouvrage. – Editeur : CONSEIL D'ETAT. – Auteurs : CONSEIL D'ETAT / LECLERC Jean-Pierre / BOUCHEZ Remi / BOULOUIS Nicolas. – 2005.
98. Мірошниченко А. М. Зворотна дія закону при регулюванні земельних відносин / А. М. Мірошниченко // Форум права. – 2008. – № 3.
99. Кримінальний процес України : підруч. / за ред.
Ю. М. Грошевого, В. М. Хотенця. – Х. : Право, 2000. – 496 с.
100. Строгович М. С. Курс советского уголовного процессе : в 2 т. / Строгович М. С. – М. : Наука, 1968. – . –
Т. 1. – 1968. – 470 с.
101. Клямко Э. Обратная сила уголовно-процессуальных норм / Э. Клямко // Законность. – 1997. – № 8. – С. 46–49.
102. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. / за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки,
А. В. Портнова. – Х. : Право, 2012. – . –
Т. 1. – 2012. – 768 с.
103. Баулін О. В. Дія кримінально-процесуального закону як гарантія законності в кримінальному процесі / О. В. Баулін // Науковий вісник НАВСУ. – 2002. – № 4. – С. 34–36.
104. Научно-практический комментарий к УПК РФ / под общ. ред. В. М. Лебедева, науч. ред. В. П. Божьев. – М. : Спарк, 2002. – 400 с.
105. Повітряний кодекс України від 19 трав. 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 48–49. – Ст. 536.
106. Лукашук И. И. Уголовная юрисдикция / И. И. Лукашук // Государство и право. – 1998. – № 2. – С. 112–116.
107. Про державний кордон України : Закон України від 4 листоп. 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 2. – Ст. 5.
108. Малинин В. Б. Объективная сторона преступления / В. Б. Малинин, А. Ф. Парфенов. – СПб. : Изд-во Санкт.-Петербург. юрид. ин-та, 2004. – 301 с.
109. Юртаєва К. В. Місце скоєння злочинів міжнародного характеру : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / К. В. Юртаєва. – К. : Держ. наук.-дослід.
ін-т МВС України, 2010. – 21 с.
110. Кримінальне право України: бібліографія 1991–2005 / [уклад. : М. В. Галабала, В. О. Навроцький, С. В. Хилюк]. – К. : Алеута, КНТ, Центр учбової літератури, 2008. – 536 с.
111. Довідник про автореферати виконаних в Україні за 1991–2008 роки дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора і кандидата юридичних наук / [уклад. : В. К. Грищук, Б. О. Кирись, О. Ф. Пасєка]. – Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2009. – 472 с.
112. Комаха В. А. К вопросу о понятии «места преступления» и его соотношении с «местом совершения преступления» и «местом происшествия» / В. А. Комаха // Актуальні проблеми держави та права. – Одеса : Одес. нац. юрид. акад.., 1996. – Вип.3. – С. 230–235.
113. Кримінальне право України. Загальна частина /
[Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. О. Беньківський та ін.] ; за ред. проф. П. С. Матишевського, доцентів П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 506 с.
114. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. /
[Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.] ; за ред. проф.
В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [3-тє вид., переробл. і допов.]. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.
115. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. /
[Ю. В. Александров, В. І. Антипов, О. О. Дудоров та ін.] ; за ред.
М. І. Мельника, В. А. Климента. – [4-те вид. переробл та допов.]. – К. : Атіка, 2008 – 376 с.
116. Скворцова О. В. Кримінально-правова характеристика незаконної порубки лісу за кримінальним законодавством України (на підставі матеріалів практики автономної республіки Крим) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / О. В. Скворцова. – Одеса : Одес. нац. юрид. акад., 2007. – 18 с.
117. Брич Л. Місце вчинення злочину і його значення у розмежуванні складів злочинів і відмежуванні їх від складів інших правопорушень / Л. Брич // Вісник Львівського університету. – Серія юрид. – 2011. – Вип. 52. – С. 267–280.
118. Науково-практичний коментар до Кримінального процесуального кодексу України / [В. І. Бояров, І. І. Гора, Т. В. Варфоломеєва, Л. Д. Удалова та ін.] ; за ред. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1223 с.
119. Науково-прктичний коментар до Кримінального процесуального кодексу України. / [Ю. П. Аленін, Л. І. Аркуша, В. Д. Берназ та ін.] ; за ред. С. В. Ківалова, С. М. Міщенка, В. Ю. Захарченка. – Харків : Одіссей, 2013. – 1099 с.
120. Уголовное право Украинской ССР на современном этапе. Часть общая / [Ф. Г. Бурчак, И. П. Лановенко, А. М. Яковлев и др.] ; отв. ред. Ф.Г. Бурчак. – К. : Наук. думка, 1985. – 447 с.
121. Малинин В. Б. Объективная сторона преступления /
В. Б. Малинин, А. Ф. Парфенов. – СПб. : Изд-во Санкт.-Петербург. юрид. ин-та, 2006. – 382 с.
122. Акоев К. Л. Место совершения преступления и его уголовно-правовое значение : дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 – уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право / К. Л. Акоев. – М., 1989. – 192 с.
123. Поддубный А. А. Определение места совершения преступления при квалификации преступления / А. А. Поддубный // Российский следователь. – 2001. – № 3. – С. 18.
124. Акоев К. Л. Место совершения преступления и его уголовно-правовое значение : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. : спец. 12.00.08 – уголовное право и криминология ; уголовно-исполнительное право / К. Л. Акоев. – М., 1989. – 24 с.
125. Кудрявцев В. Н. Объективная сторона преступления / Кудрявцев В. Н. – М. : Госюриздат, 1960. – 244 с.
126. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / [А. М. Бойко, В. К. Грищук, Л. П. Брич та ін.] ; за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – [7-ме вид. переробл. та допов.]. – К. : Юрид. думка, 2010. – 1288 с.
127. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : у 2 т. / [П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Ф. Бантишев та ін.] ; за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – [3-тє вид. переробл. та допов.]. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр учбової л-ри, 2009. – . –
Т. 2. – 2009. – 624 с.
128. Про регулювання містобудівної діяльності : Закон України від 17 лют. 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 34. – Ст. 343.
129. Лукашук И. Иммунитет в отношении уголовной юрисдикции / И. Лукашук // Российская юстиция. – 1998. – № 4. – С. 23–25.
130. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квіт. 1961 р. (ратифікована Указом Президіуму ВР УРСР від 21 берез. 1964 р. ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_048.
131. Віденська конвенція про консульські зносини від 24 квіт. 1963 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_047.
132. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затв. Указом Президента України від 10 черв. 1993 р. № 198/93 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/198/93.
133. Буроменський М. В. Міжнародне право : навч. посіб. / Буроменський М. В. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 336 с.
134. Щериця С. І. Дія кримінального процесуального закону України у просторі / С. І. Щериця // Вісник Запорізького юридичного національного університету. Юридичні науки. – 2012. – № 4. – С. 260–264.
135. Скакун О. Ф. Теорія права і держави : підруч. / Скакун О. Ф. – Х. : Консум, 2004. – 656 с.
136. Григорук Н. Г. Непорушність повноважень народних депутатів України / Н. Г. Григорук // Часопис Київського університету права. – 2002. – № 2.
137. Мирошник С. В. Правовые стимулы в российском законодательстве : автореф. дис. на соискание наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 – конституционное право; муниципальное право / Мирошник С. В. – Ростов-н/Дону, 1997. – 20 с.
138. Руднев В. И. Иммунитеты от уголовного преследования /
В. И. Руднев // Журнал российского права. – 1998. – № 7. – С. 36–41.
139. Право Совета Европы и Россия : сб. док. и материалов. – Краснодар, 1996.
140. Агаев Ф. А. Иммунитеты в российском уголовном процессе / Ф. А. Агаев, В. Н. Галузо. – М. : ТЕИС, 1998. – 135 с.
141. Малько А. В. Іммунитеты в праве: общетеоретитческие проблемы / А. В. Малько // Вестник университета. – Тольятти, 1999. – № 6.
142. Карташкин В. А. Как подать жалобу в Європейский Суд по правам человека. – М., 1998. – 34 с.
143. Гомьен Д. Европейськая конвенція про права людини і Європейська соціальна хартія: право і практика / Гомьен Д., Харріс Д., Зваак Л. – К., 1998. – 60 с.
144. Волкотруб С. Г. Імунітет у кримінальному процесі України : моногр. / Волкотруб С. Г. – Х. : Консум, 2005. – 144 с.
145. Удалова Л. Імунітет у кримінальному процесі України / Л. Удалова // Право України. – 2003. – № 7. – С. 77–80.
146. Аскеров С. С. Суддівський імунітет у сфері кримінального судочинства як гарантія незалежності суддів / С. С. Аскеров // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання фахівців на міжнародному ринку вищої освіти. – Ужгород, 2007. – С. 199–201.
147. Корякин И. П. Иммунитет в уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук. спец. 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність / И. П. Корякин. – Караганда, 2003. – 33 с.
148. Руднев В. И. Иммунитеты в уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність / В. И. Руднев. – М., 1997. – 22 с.
149. Лукошкина С. В. Иммунитеты в российском уголовном судопроизводстве : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Лукошкина С. В. – Иркутск, 2005. – 224 с.
150. Щериця С. І. Класифікація імунітетів у кримінальному судочинстві / С. І. Щериця // Національна і міжнародна безпека в сучасних трансформаційних процесах : матеріали наук.-практ. конф. – 2011. – С. 115–117.
151. Фалалєєва Л. Г. Дипломатичні імунітети: принципи, норми, практика застосування / Л. Г. Фалалєєва, В. В. Мараховський // Вісник Академії адвокатури України. – 2009. – № 1. – С. 192–202.
152. Демин Ю. Г. О проблеме служебного иммунитета в международном праве / Ю. Г. Демин // Советский ежегодник международного права. – 1988. – М. : Наука, 1989. – С. 83–88.
153. Великий енциклопедичний юридичний словник : А–Я /
[В. Б. Авер’янов, Д. С. Азаров, В. І. Акуленко та ін.] ; за ред.
Ю. С. Шемшученка. – К. : Юрид. думка, 2007. – 990 с.
154. Юридична енциклопедія : в 6 т. / НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького ; [редкол. : Шемшученко Ю. С. (голов. ред.) та ін.] . – К. : Укр. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1999. – . –
Т. 2 : Д–Й. – 1999. – 741 с.
155. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої статті 105, частини першої статті 111 Конституції України (справа щодо недоторканності та імпічменту Президента України) від 10 груд. 2003 р. № 19-рп/2003 // Офіційний вісник України – 2003. – № 51. – Т. 1. – Ст. 2704.
156. Про Регламент Верховної Ради України : Постанова Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України – 2006. –
№ 23 (№ 23–25). – Ст. 202.
157. Юридична енциклопедія / за ред. Ю. С. Шемшученка : у 6 т. –К. : Укр. енцикл., 2002. – . –
Т. 3. – 2002. – 393 с.
158. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) № 9-рп від 27 жовт. 1999 р.
159. Про статус народного депутата України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.
160. Висновок Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України «Про зміни до Конституції України за результатами всеукраїнського референдуму 16.04.2000 року», поданого народними депутатами України, вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до Конституції України за ініціативою народних депутатів України) № 2-в від 11 лип. 2000 р.
161. Окрема думка судді Конституційного Суду України Вознюка В. Д. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність). [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://ccu.gov.ua/doccatalog/document?id=9863
162. Левченко К. Б. Філософсько-правовий аналіз правового статусу народного депутата України (до питання недоторканності) /
К. Б. Левченко // Форум права. – 2005. – № 1. – С. 44–49 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2005-1/05lkbdpn.pdf.
163. Корякин И. П. Иммунитет в уголовном судопроизводстве (генезис и гносеология) : [учеб. пособие] / Корякин И. П. – Алматы : Данекер, 2004. – 68 с.
164. Советский энциклопедический словарь / под ред. А. Я. Сухарева. – М. : Сов. энцикл., 1984. – 416 с.
165. Агаев Ф. А. Иммунитеты в российском уголовном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Агаев Ф. А. – М., 1997. – 168 с.
166. Григоров К. А. Возникновение и развитие в российском уголовно-процессуальном праве института неприкосновенности прокуроров, следователей и адвокатов / К. А. Григоров //